У мого друга є домашній улюбленець – собака. Його звуть Баклан. Він дуже лагідний і добрий. Вранці і ввечері ми ходимо на прогулянку, а після того як приходимо до нього граємо. Іноді, коли ми йдемо в школу, моєму другові часом здається, що Баклану без нього дуже сумно. Виходячи на вулицю він бачить як пес сидить на вікні і проводжає його сумним поглядом. В ці моменти йому особливо важко забути його. Але коли він приходить додому пес з радістю і гавкотом друга зустрічає. Кружляє, стрибає навколо нього, чекає поки друг почне грати з ним. Він дуже любить свою улюблену собаку.